Сьогодні Верховна Рада почне розгляд законопроекту № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у другому читанні. Подано понад 2 000 поправок до мовного законопроекту, 710 з яких внесено народними депутатами від ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ ‒ ЗА ЖИТТЯ Василем Німченком і Нестором Шуфричем. Напевно, дебати у парламенті будуть бурхливими.

Варто зазначити, що для багатонаціональної держави, якою є Україна і яка зараз особливо потребує єднання, прийняття такого закону явно не на часі. Запропоновані норми у своєму масиві носять дискримінаційний характер, не кореспондуються з положеннями статей 10, 11 і 12 Конституції України та є спробою тотального адміністрування використання мов і асиміляції російськомовних етнічних українців і національних меншин.

По суті, у всіх сферах суспільних відносин (у запропонованому законопроекті 41 позиція) виключено захист російської мови та її використання російськомовними етнічними українцями, це ж стосується і мов національних меншин.

Змістовне наповнення запропонованого мовного законопроекту не співвідноситься з нормами міжнародного права, зокрема ратифікованими Україною Європейською хартією регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року, Рамковою конвенцією про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 19 жовтня 1973 року.

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА ‒ ЗА ЖИТТЯ із жалем констатує, що таке важливе для державності питання, як прийняття мовного законодавства, сьогодні має «присмак» маніпуляцій, пов’язаних з виборчим процесом. Як можна ігнорувати конституційний постулат про багатонаціональну націю і шляхом законодавчих приписів здійснювати асиміляцію та насаджувати в усіх сферах використання виключно української мови, коли російськомовні громадяни, а також представники нацменшин становлять до 40% української нації? Це суперечить основоположному конституційному принципу про неприпустимість звуження обсягу існуючих прав і свобод громадян (стаття 22 Конституції України).

Можновладці та їхні представники мають розуміти, що, «вносячи мовне питання до порядку денного», вони заради політичної доцільності створюють реальну загрозу розколу за етномовною ознакою і аж ніяк не сприяють національному єднанню. І таке тотальне порушення природних прав і свобод громадян на використання своєї рідної мови відбувається з мовчазної згоди гаранта дотримання Конституції України.

Є очевидним, що передбачене законопроектом екзаменаційне інспектування щодо знання української мови матиме далекосяжні наслідки ‒ російськомовні етнічні українці, по суті, не будуть допущені до управління державними справами.

Законопроект передбачає, що в публічній сфері відносин, пов’язаних з реалізацією владних повноважень і управлінських функцій, використання української мови є обов’язковим і російськомовні етнічні українці чи представники національних меншин не зможуть реалізовувати своє право займати державні посади за відсутності сертифікату про знання української мови (рівень знань оцінюватиме центральний орган влади в особі Національної комісії зі стандартів державної мови).

Проект закону передбачає контрольні функції Уповноваженого із захисту державної мови ‒ проведення розшукових заходів із залученням Національної поліції України для адміністративного репресування громадян, які допускають використання не української мови при спілкуванні, по суті, у всіх публічних місцях і сферах діяльності (виняток ‒ власне відокремлене житло).

Конституція України гарантує, що використання державної мови як офіційної не допускає дискримінації російської мови і мов національних меншин.

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА ‒ ЗА ЖИТТЯ акцентує увагу на тому, що таке правове регулювання мовного питання виключає здатність держави сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку мовної самобутності всіх народів нашої багатонаціональної країни, що гарантовано статтею 11 Конституції України.

Віктор Медведчук,

голова Політради партії

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА ‒ ЗА ЖИТТЯ

Останні записи