Так званий об’єднавчий собор, що відбувся з ініціативи української влади і підготовлений константинопольськими екзархами, – не більше ніж чергова авантюра влади, яка найцинічнішим чином порушує Конституцію України і зазіхає на гарантовані Основним Законом права і свободи громадян – прихожан Української Православної Церкви.

Утопічна ідея об’єднання української церкви шляхом її розколу може привести до внутрішньодержавного релігійного протистояння. Дії влади не тільки ведуть до обмеження прав прихожан Української Православної Церкви, а й суперечать Конституції України, а саме – частині 3 статті 35, яка говорить: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави … Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

Влада, втручаючись у справи церкви, нав’язуючи догматичне тлумачення – яка з церков є правильною, а яка ні, порушує статтю 11 Основного Закону: «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України». Звертаю особливу увагу, що серед тих напрямків розвитку, яким має сприяти держава, що покликана консолідувати українську націю, немає релігії, але розвивати право на релігійну самобутність держава зобов’язана!

Ми бачимо, до чого вже привела така політика влади: замість об’єднання – розкол, замість єдності – новий виток протистояння. Це повністю вкладається в стратегію «партії війни» – політиків, для яких віра і церква стали засобом політтехнологій.

Але більшість українців мають іншу думку. Для мене, як і для мільйонів моїх співвітчизників, Українська Православна Церква була, є і залишається єдиною канонічною церквою в Україні, а Конституція України – Основним Законом, який визначає права і обов’язки як громадян, так і влади.

 

Віктор Медведчук,

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ

Останні записи